1 Corinthians 2
1 І коли я приходив до вас, брати, то приходив не з вищістю слова чи мудрості звіщати вам свідчення про Бога.
2 Бо я вирішив не знати у вас нічого, крім Ісуса Христа, і притому розп’ятого.
3 І я був у вас у немочі, у страху і у великому тремтінні.
4 І моє слово і моя проповідь були не в переконливих словах людської мудрості, а в показі Духа і сили,
5 щоб ваша віра утверджувалася не на людській мудрості, а на силі Божій.
6 Мудрість же ми звіщаємо серед досконалих, але мудрість не цього світу і не правителів цього світу, що минають,
7 а звіщаємо мудрість Божу, таємну, приховану, яку Бог призначив ще до віків для нашої слави,
8 якої ніхто з правителів цього світу не пізнав, бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави.
9 Але як написано: Не бачило око, не чуло вухо і не приходило на серце людині те, що Бог приготував тим, хто любить Його.
10 А нам Бог відкрив це Своїм Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі.
11 Бо хто з людей знає людське, крім духа людини, що в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого.
12 Ми ж отримали не духа цього світу, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам Богом,
13 про що й говоримо не словами, навченими людською мудрістю, а навченими Святим Духом, порівнюючи духовне з духовним.
14 Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо для неї це безумство, і вона не може зрозуміти цього, тому що про це слід судити духовно.
15 А духовна судить про все, а про неї ніхто судити не може.
16 Бо хто пізнав розум Господа, щоб повчати Його? А ми маємо розум Христа.